Госпітальне укріплення

Оборона Госпітального укріплення була розділена на ділянки, які іменувалися полігонами і фронтами. Всього було 3 полігони (I, II, III) і 2 фронти (Північний і горжевий). За винятком горжевого (тильного) фронту, всі інші ділянки оборонялися при штурмі противником рову артилерійським вогнем з казематованих будівель, розташованих на дні рову, і рушничним вогнем через оборонну стіну, розташовану біля підошви валу. Ці казематовані споруди іменувалися капонірами і призначалися для ведення артилерійського вогню уздовж рову в дві протилежні сторони.

Всього капонірів для оборони рову було 4, розташовані вони на дні рову, а також оборона могла бути доповнена рушничним вогнем через бійниці ескарпової стіни. Оборона з північно-західного напрямку була посилена 5-м капоніром, винесеним за межі рову на схил Черепанової гори Косим капоніром.

У валу Північного фронту були влаштовані Північні ворота укріплення, а в горжевій частині будівлі госпіталю і оборонних стінах горжевого фронту знаходилось троє воріт. Підступи до Північних воріт були прикриті Північною напівбаштою. В середині Госпітального укріплення розміщувалась двоповерхова будівля госпіталю, лазня і різні комори для розміщення майна. Крила будівлі госпіталю були з'єднані з будівлею лазні оборонними стінами. Таким чином утворювався внутрішній оборонний рубіж (редюіт), в якому гарнізон міг оборонятися у разі прориву противника через головний вал укріплення. Всі укріплення дозволяли розмістити на позиціях 355 гармат та 822 солдат з рушницями. Протяжність оборонної позиції по головному валу укріплення становила 560 сажнів (1 км 195 м).

Північна напівбашта

Будівництво напівбашти завершилось в 1842 р. Двоповерхова казарма мала в плані форму півкільця, і прикривала весь північний фронт Госпітального укріплення. У будівлі напівбашти знаходилось 58 казематів. У її стіні, зверненої убік можливої атаки (польовій стіні), знаходилось 100 амбразур для артилерійських гармат і 106 рушничних бійниць. Для ближньої оборони до польової стіни були прибудовані 3 двоповерхових капоніри для ведення рушничного вогню. Весь двір за напівбаштою перебував під вогнем з валів Госпітального укріплення та Північних воріт. У мирний час в напівбашті розміщувалось 16 медичних чинів і 344 нижніх чинів.

Північні ворота

Через Північні ворота здійснювався проїзд через головний вал Госпітального укріплення. У 1844 р. будівництво воріт і їх вдосконалення були повністю завершені. Перед Північними воротами в рову розташований центральний капонір Госпітального укріплення, на покриття якого спирався насувний міст, що веде до воріт.

Проїзд Північних воріт виконаний у вигляді тунелю, прокладеного всередині кріпосного валу. У бічних стінах проїзду знаходиться по 7 рушничних бійниць з кожного боку для ведення вогню по противнику. З боків проїзду знаходиться по 1 бойовому каземату, обладнаному 1 артилерійською амбразурою і 2 рушничними бійницями, призначеними для обстрілу території між воротами та Північною напівбаштою. З цього ж каземату через наявні 2 рушничні бійниці можна було вести вогонь всередину проїзду воріт. З тильного боку воріт, по обидві сторони проїзду, були приміщення варти (кордегардії). Вони мали по 5 рушничих бійниць для ведення вогню всередину проїзду.

Також всередині проїзду Північних воріт, по обидві його сторони, були широкі сходи, по яких солдати гарнізону могли спуститися на нижній поверх воріт. Цей поверх являв собою стрілецьку галерею з 8 рушничними бійницями для обстрілу ближніх підступів до центрального капоніра. На торцях нижнього поверху були великі отвори, через які солдати гарнізону виходили на бойові позиції за оборонною стіною підошви валу.

Вогонь по території між Північними воротами та Північною напівбаштою, а також вздовж валу, міг ще вестися через бійниці, наявні на відкритому бойовому майданчику на даху воріт.

Окрема ескарпова стіна

В іноземній фортифікації іменується «стіна Карно».

Основними перешкодами штурму були рів і вал укріплення. Побудована уздовж підошви валу, на деякій відстані від нього, цегляна стіна була додатковою, але вельми суттєвою перешкодою для супротивника, що здійснює атаку. Стіна мала висоту трохи більшу 16 футів (близько 5 м) і була обладнана численними рушничними бійницями, а в районі Північних воріт і артилерійськими амбразурами. Через ці бійниці солдати гарнізону могли обстрілювати противника, що спустився в рів. Стіна мала арочну конструкцію, що оберігала її від обвалення на великій ділянці при артилерійському обстрілі. Під кожною аркою знаходилось 3 бійниці: одна для стрільби прямо, одна для стрільби під кутом вліво і ще одна для ведення вогню під кутом вправо. До бійниць стіни солдати гарнізону могли пройти через потерни капонірів або нижній поверх Північних воріт. З боку вала через певні проміжки до стіни були прибудовані поперечні короткі стінки (траверси) з проходами, прихованими в арках ескарпові стіни. Цими стінками простір між ескарповою стіною і валом поділявся на ізольовані ділянки, що перешкоджали швидкому просуванню противника вздовж підошви валу при прориві за стіну. Спочатку кожен траверс планувалося обладнати 3 рушничними бійницями.

Протяжність ескарпової стіни складала 499 сажнів (1 км 63 м).

Будувалась в період з 1844 по 1851 рр.

Центральний капонір (капонір №4)

Центральний капонір був побудований ( 1843-1844 рр.) за власним проектом, однак його планування, мабуть, було пізніше використане при проектуванні кофра перед казармою на перешийку. Внутрішнє планування капоніра являло собою одне прямокутне приміщення зі склепіннями, що спираються на стіни та на 2 внутрішні стовпи. У кожну сторону рову були направлені 4 артилерійські амбразури. По центру приміщення обладнувались місця для зберігання боєприпасів. Капонір прилягав до контрескарпу рову (далекий схил рову) і його покриття служило опорою надвижного мосту, що веде до Північних воріт Госпітального укріплення.

Підступи до капоніра перебували під обстрілом з Північних воріт і прилеглим до них ділянок оборонної стіни у підошві валу. Капонір не мав безпосереднього сполучення з внутрішньою частиною Госпітального укріплення. Потрапити до нього можна було тільки по дну рову через проходи в оборонних стінах двориків капонірів II і III полігонів.

Косий капонір (капонір №5)

На відміну від всіх інших капонірів, цей капонір не розташований в рову укріплення, а винесений вперед, на схил Черепанової гори. Його завданням було посилення обстрілу гласису (ділянки місцевості, вирівняного для хорошого обстрілу) Госпітального укріплення із західного боку. Через те, що споруда розміщувалась під кутом до лінії рову, вона отримала назву «Косий капонір».

Капонір був побудований в період 1844-46 рр. за індивідуальним проектом, з посиленим озброєнням. Він мав 15 артилерійських амбразур і 6 рушничних бійниць. Через посилене озброєння він мав порохову камеру більшого розміру. Крім того, він не мав бойових казематів, відокремлених один від одного капітальними стінами, як в капонірах I, II і III полігонів. Склепіння капоніра спиралися на зовнішні стіни і стіни порохової камери, а не на розділові стіни казематів, як в капонірах I, II і III полігонів. В результаті вийшов один каземат, що охоплює по периметру порохову камеру.

Зв'язок з капоніром здійснювалася через потерну, вхід до якої розташовувався в контрескарпі кріпосного рову (далекому схилі рову).

У 1863 році Косий капонір Госпітального укріплення, був пристосований для ув'язнення польських повстанців. І з тих пір він до 1917 р використовувався як в'язниця. Сумну популярність йому забезпечувало і те, що в Косий капонір на початку ХХ ст. переводили ув'язнених, засуджених до смертної кари. Звідси їх відвозили в район Лисогірського форту для приведення вироку в виконання.

Капоніри I, II, III полігонів

Капоніри I, II, III полігонів були побудовані за єдиним проектом. У центрі капоніра розташовувалася порохова камера на 1 134 пуди пороху (18, 576 т.). По її периметру розташовувалося 7 бойових казематів, а в тилу приміщення, через котре можна було потрапити в бойові каземати і порохову камеру. Бойові каземати, розташовані в передній частині капоніра, мали по 1 артилерійській амбразурі і по 2 рушничні бійниці. Каземати, призначені для ведення вогню уздовж рову, мали по 2 артилерійські амбразури. Всього в капонірах було по 11 артилерійських амбразур і 6 рушничних бійниць.

Для зв’язку з капоніром навпроти нього в глибині кріпосного валу була побудована потерна (тунель). Вона закінчувалася не доходячи до оборонної стіни в підошві валу. Від цій стіні поперек рову з двох сторін йшли короткі ділянки стін до тильної частини капоніра. В результаті, між оборонною стіною у підошві валу і тильною частиною капоніру був утворений прикритий з усіх боків дворик. У стінах, що сполучали тильну частину капоніра з оборонною стіною валу, були рушничні бійниці і підйомні мости. Це дозволяло, як доповнити артилерійський вогонь з капоніра рушничним вогнем через стіни, так і зосередити в дворику піхоту для контратаки. Через потерну, котра веде до капоніра, здійснювався також вихід солдатів гарнізону за оборонну стіну валу для ведення через неї рушничного вогню.

У мирний час капоніри призначалися для зберігання різного майна і розміщення в них різноманітних служб госпіталю. З плином часу їх призначення неодноразово змінювалося.

Капонір I полігону був побудований в період 1843-44 рр. Капонір I полігону призначався для розміщення пекарні та складу майна персоналу госпіталю.

Капонір II полігону був побудований в період 1843-44 рр. Капонір II полігону був зайнятий «снаряжительными и не снаряжительными снарядами огнестрельного отдела Киевского артиллерийского склада».

Капонір III полігону був побудований в період 1844-46 рр. Капонір III полігону був зайнятий пральнею сестер милосердя госпіталю, приміщенням прачок і речовим складом майна.

Казематована будівля лазні

Будівництво та всі опоряджувальні роботи в лазні були завершені в 1842 р. Окрім свого основного санітарно-гігієнічного завдання, лазня виконувала важливу роль в обороні Госпітального укріплення. Будівля лазні спільно з крилами госпітального корпусу і з’єднуючими їх оборонними стінами утворювали бастіонний фронт всередині укріплення, що дозволяв продовжити боротьбу за нього у разі захоплення противником головного валу. З цією метою зовнішній фасад будівлі був обладнаний 12 артилерійськими амбразурами. У будівлі 6 казематів, а також ворота для проїзду всередину цієї частини Госпітального укріплення.

Казематована будівля госпіталю

Будувалась в період 1836-42 рр. Розраховувалась на розміщення 1500 хворих. Двоповерхова будівля мала П-подібну в плані форму. На західному і східному фасадах були влаштовані артилерійські амбразури і рушничні бійниці. Також для ближньої рушничного оборони були прибудовані двоповерхові капоніри.

Будівля госпіталю разом з казематованою будівлею лазні та з’єднувавшими їх оборонними стінами утворювали внутрішній опорний пункт (редюіт) Госпітального укріплення. У цьому опорному пункті гарнізон укріплення міг продовжити бій у разі оволодіння противником головного валу укріплення.

Південний фасад будинку був тильним (горжевим), тому не мав амбразур і бійниць. Це було зроблено спеціально для того, щоб у разі захоплення противником Госпітального укріплення полегшити гарнізону фортеці проведення контратаки на укріпленні. З цією ж метою в цій частині Госпітального укріплення відсутній фортечний вал, був тільки рів та оборонні стіни по сторонах будівлі госпіталю. Товщина цих стін дозволяла при підготовці контратаки відносно швидко зруйнувати їх артилерійським вогнем. Також в південному фасаді будівлі були ворота для проїзду всередину Госпітального укріплення.