Лисогірський форт

Лисогірський фортПочаток 60-х років XIX ст. період стрімкого розвитку артилерії. На той момент укріплення Нової Печерської фортеці збудовані за системою Монталамбера, тобто оборонні позиції та споруди розміщені відкрито. У зв’язку з цим облогові гармати могли легко зруйнувати їх. Таким чином, протягом 60-х років велися проектні роботи для приведення Київської фортеці в стан що відповідає вимогам часу.

У 1869 р. Е.І.Тотлебен провів у Києві більше двох тижнів, для складання остаточного проекту посилення Київської фортеці. Ним було запропоновано декілька проектів модернізації фортеці, але вони вимагали значних фінансових затрат.  В решті решт 27 квітня 1871 р. імператор Олександр II видав указ про будівництво форту на Лисій горі з еспланадою в 500-сажнів. Він мав захищати залізничне сполучення з лівим берегом Дніпра.

Затверджений проект передбачав тільки відкриту установку артилерії. Форт був самостійним укріпленням, та за проектом повинен був мати потужне артилерійське озброєння.

Форт розташований на відстані трьох кілометрів від Нової Печерської фортеці на місці впадання річки Либідь в Дніпро.

За планом 1874 року Лисогірський форт мав би виглядати наступним чином: частину звернену у бік противника утворили два бастіонни фронту (що складаються з напівбастіону № 1 і бастіону № 2) і один полігональний (так званий бастіон № 3), з боку Дніпра форт прикривався флешем під горою і огорожею кремальерного абрису, горжа форту прикривалася тільки ровом. Форт готувався до досить наполегливої оборони по частинах. Для цього бастіон № 3 відокремлювався ровом і високим валом, що дозволяло тримати під обстрілом з цього валу всю внутрішню поверхню бастіону № 2 і напівбастіон № 1. Уздовж дороги, що йде від в'їзду в форт до бастіону № 2, був насипаний стрілецький бруствер для обстрілу схилів яру. У горжі був зведений редюіт у вигляді великого люнета. На лівому фланзі бастіону № 3 побудовано передове укріплення, врізане в гласис форту (нині повністю знищине). Воно дозволяло тримати під косим і фланговим обстрілом ближні підступи до форту. Цікавою особливістю Лисогірського форту була розташована в горжі відступна батарея. Перебуваючи під прикриттям валів напівбастіону № 1, вона, в разі необхідності, могла обстрілювати фланговим вогнем ближні підступи до форту на правому фланзі.

Форт оточував сухий рів із земляним ескарпом і контрескарпом. Ширина рову по дну в частині направленої до противника, сягала 24 метрів, в горжі - восьми. Оборона ровів передбачалася з трьох капонірів в частині повернутій до противника і одного капоніра в горжі редюіта. В рів виходило вісім потерн, три з них служили для зв'язку з капонірами, інші, ймовірно, для виходу стрільців до цегляної ескарпової  стіни. Крім того, через ці потерни можна було вийти в рів і по аппарелям піднятися на прикритий шлях для здійснення вилазок. Судячи з плану, з цегли встигли побудувати ділянку ескарпових стіни від лівого флангу до капоніра перед бастіоном № 2, далі був влаштований простий живопліт. Від цієї перепони нині також не залишилося ніяких слідів.

Вали форту були пристосовані тільки для артилерійської оборони і мали валганг шириною від 8 до 22 метрів.

Всього за планом передбачалося мати на форті й передових укріпленнях 178 гармат.

Форт мав вельми значні на ті часи розміри (близько одного кілометра по фронту і 800 метрів в глибину).