Васильківське укріплення

30 липня 1831 р. був закладений перший камінь у фундамент редюіта № 1 Васильківського укріплення - першої споруди Нової Печерської фортеці. Основні будівельні роботи в фортеці були завершені в 1856 р.

Васильківське укріплення складалося з земляного валу тенального абрису, сухого рову з земляним ескарпом і контрескарпом, прикритого равеліном одноповерхового капоніру, редюіта №1 і башт №2 і №3. По дну рову проходила окрема ескарпова оборонна стіна арочної конструкції, що зменшувало ймовірність її обвалення на великій ділянці і, крім того, забезпечувало кращий захист стрільцям від навісного вогню. Під кожною аркою було по три рушничних бійниці: одна для стрільби прямо і по одній для стрільби вправо і вліво. Оборона рову здійснювалася на фасах, звернутих до супротивника з капоніру, а бічних з башт, які виступали за межі валів. Для обстрілу ділянок рову, що не прострілюються з капоніру і башт, в валах були влаштовані казематовані фланки, призначені для ведення артилерійського вогню. Кожен казематований фланк призначався для обстрілу двох суміжних ділянок рову, при цьому для обстрілу кожної ділянки було обладнано по 4 артилерійських амбразури. Однак згідно діючим тоді правилам, для фланкування ділянки рову гармати встановлювалися тільки біля 2-х амбразур. Крім того, для обстрілу рову перед равеліном по його боках також були зведені каземати. Для виходу солдатів гарнізону на позиції за ескарповою стіною, а також для зв’язку з капоніром і казематованими фланками у валу було обладнано 5 потерн. Одна для зв’язку з капоніром, дві для зв’язку з казематованими фланками і дві, що розташовувалися біля башт №2 і №3, для виходу солдатів до ескарпової стіни. Через потерни, що ведуть до капоніру і казематованих фланків, солдати гарнізону також могли пройти на позиції за ескарповою стіною.

По центру укріплення, ближче до тилу, розташовувався редюіт №1. Далі в тил були розміщені обидві башти, розташовані на флангах укріплення. Це дозволяло відсунути їх далі від зони артилерійського обстрілу противника. Башти з'єднувалися з редюітом оборонною стіною з рушничними бійницями. Таким чином, підступи до горжі укріплення обстрілювали перехресним вогнем з башт та через стіни. Розташування редюіту дещо попереду башти дозволяло тримати під перехресним вогнем редюіта і однієї з башт будь-яку ділянку внутрішнього простору укріплення, а також взаємно перекривати вогнем підступи один до одного. Лінія вогню валу Васильківського укріплення мала протяжність 565 сажнів, загалом укріплення надавало оборону на 205 гармат і 1501 рушницю. У 220 казематах могло розміститися 2960 чоловік нижніх чинів і 22 штаб- і обер-офіцери. На території укріплення також знаходилися дерев'яні складські споруди.

З формуляру Київської фортеці – будівництво Васильківського укріплення розпочато в 1832 р. і закінчено в 1839 р.

Редюіт (башта №1)

Будівництво Нової Печерської фортеці почалось з закладки каменю в фундамент редюіту №1 Васильківського укріплення. Редюіт збудований в період з 1831 по 1837 роки. Це велика двоповерхова оборонна споруда підковоподібної форми з двома казематованими крилами. До горжі рерюіту прилягає оборонна стінна яка з’єднує його з Баштами №2 та №3. Вартість будівництва башти разом з горжевою стіною становила 299 692 р., 7 коп. Призначалась для офіцерських казарм, певний час використовулась військовим госпіталем, пізніше для утримання в’язнів. Тепер перебуває під порядкуванням Міністерства внутрішніх справ.

Башта № 2

Збудована в період з 1833 по 1844 роки. Вартість будівництва башти 265 357 р., 12 ½ коп. Кругла в плані монументальна будівля з внутрішнім подвір’ям – плацом. В ній знаходилось 37 жилих каземати та 35 нежилих. Озброєння башти №2 станом на 1890 р., складалось з чотирьох мідних 4 фунтових нарізних гармат.  Озброєння башти №2 станом на 1890 р., складалось з чотирьох мідних 4 фунтових нарізних гармат в підвалі, а також з чотирьох мідних 4 фунтових гармат для ведення вогню по горжі.

В 1845 р. в башті розмістили арештантські військово-виправні роти в кількості 485 чоловік, караул, конвойні, унтер-офіцери, писарі в кількості 95 чоловік.

  В 1863 р. використовувалась як місце утримання учасників польського повстання. Ними ж був зроблений підкоп в одній з камер, по всі правилам фортифікації. Після 1897 р. в абрисі башти відбулися деякі зміни: закладено бійниці й розтесані вікна на зовнішньому фасаді, проведено внутрішнє перепланування. З 1990-х рр. використовується торговельними закладами.

Башта №3 (Прозоровська)

Збудована в період з 1833 по 1840 роки. Башта була призначена для квартирування військ. В ній знаходилось 38 житлових, та 30 нежитлових казематів, де могло розміститись 800 чоловік.  Вартість будівництва башти 307 161 р., 42 ½ коп. Озброєння башти №3 станом на 1890 р., знаходилось на підвальному поверсі, складалось з чотирьох мідних 4 фунтових нарізних гармат в підвалі, а також з чотирьох мідних 4 фунтових гармат для ведення вогню по горжі.

Особливістю башти № 3 була наявність в ній церкви, іконостас якої був оформлений в стилі англійської готики. У 1841 р. був встановлений склеп, в який 7 липня було перенесено прах генарала-фельдмаршала А.А. Прозоровского і його дружини.

Указом Миколи I від 5 грудня 1836 р. башта була названа Прозоровською, в честь генерала-фельдмаршала А.А. Прозоровского.

Після завершення будівництва в башті тимчасово розміщувалися 540 кантоністів. Пізніше до 1842 р. в башті Прозоровського і редюіті №1 розміщувався військовий госпіталь, який до 21 серпня 1842 р. був переміщений в новозбудовану госпітальну будівлю Госпітального укріплення.

З 1863 р. частину приміщень башти пристосовано для військового суду й утримування арештантів (до 830 осіб). Тепер тут містяться підрозділи Військової частини №2260 Національної гвардії України (22-га окрема бригада з охорони посольств, консульств і представництв іноземних держав).

Капонір

Капонір розміщувався в рові укріплення за горожею равеліну. В стінах капоніру знаходились амбразури та рушничі бійниці для ведення вогню. В середні зі зводами, дах покритий залізом. Збудований за один рік – 1839. В горжі капоніру знаходились дві оборонні стіни з двома воротами для входу в рів з двома невеликими підйомними мостами на підйомних ланцюгах через кювет. Вартість будівництва – 44 392 р. 38 ½ коп. До сьогоднішнього часу не зберігся.

Оборонна стіна

Оборонна стіна проходила уздовж ескарпу укріплення і равеліну. Мала відкриті артилерійські каземати для обстрілу рову в тильній частині равеліну та у вхідних кутах рову. Період будівництва з 1837 по 1839 роки. Вартість будівництва 160145 р. 49 ½ коп.